Очевидно, що тренд здорового способу життя витісняє ретро-моду на шкідливі звички. А бути в тренді – це не лише модно, а й необхідно для успішної кар'єри, розвитку проекту та, зокрема, особистого життя. Зараз навіть складно пригадати, коли саме стиль healthy food набув свого глобального впливу, але можна з упевненістю сказати, що так було не завжди.

Бажання йти в ногу з часом та вписуватись у сучасні культурні віяння притаманна людству протягом віків. І стільки ж часу ці тенденції змінювались під впливом зовнішніх обставин. Оскільки 100 років тому не було інтернету – тренди не набували такого масового характеру, і харчові звички населення залежали від економічного, географічного та соціального положень та відрізнялись у різних народів.

Початок XX століття

В Америці 20-те століття пройшло з заразним оптимізмом. Ще в середині 1890-х років його називали Американським століттям. Принаймні американці вважали себе неперевершеною світовою державою, якій належить майбутнє. Такі п’яні часи вимагали ситного харчування. Як у мешканця багатомільйонного котеджу в Род-Айленді, так і у скромного американського робітника меню було заповнене м'ясом.

Також одним із товарів, що перетнули межі соціального класу, був цукор. І цукру було багато: до 1909 року в Америці середньостатистична людина щорічно споживала 65 кілограм цукру у вигляді шоколадних тістечок, яблучних пирогів, кремових тортів, печива, підсолодженого чаю та кави.

Крім того, в 1910-ті почали набувати популярності напівфабрикати: майонез Геллмана, печиво «Орео», листковий рис, зефір та хот-доги.

Одного разу дуже пощастило Кларенсу Бердсі, який на льодовій риболовлі зауважив, що риба, яка залишилася на холоді, вмить замерзла і чудово смакувала, коли її приготували кількома тижнями пізніше. Так він винайшов та почав вдосконалювати свою «Морожену їжу», яку представить світові в 1930-му році.

Українець початку 20-го століття такої розкоші не знав, проте харчувався також ситно: їв три-чотири рази на день, а коли жнива, чи інша-яка робота, то й п’ять чи шість. Снідав хлібом із цибулею або часником, на обід варився борщ, картопляна юшка чи каша з капустою. Кашу українець робив із пшона, ячменю, чи гречки. А як не було каші, пеклися коржі з маком. На полудень та підвечірок повторювалась сніданкова страва. А повечеряти українець любив багато: кулішем, галушками чи картоплею з салом, а ще вареними голубцями, печеним хлібом, пиріжками чи смаженою капустою.

Середина XX століття

Америка поникла у Велику депресію на більшу частину 1930-х років. Меню було докорінно змінено. Білок, який завжди був найдорожчою частиною їжі, потрібно було зменшити. Щоб його компенсувати, в якості замінників кухарі намагалися вживати інші продукти, такі як овочі та квасоля. Популярними стравами того періоду були недорогі страви, такі як макарони з сиром, чилі, супи та різні запіканки. Супроводом зазвичай були морква, горох та картопля. Мешканці міста виживали на дешевих стравах по типу хот-догів та гамбургерів.

У 1937 р. Hormel Foods розробив, мабуть, найбільш незнищенний з усіх продуктів харчування: м’ясну консерву SPAM. Оскільки термін його зберігання триває більше семи років, мало американських кухонь (а згодом солдати військ Другої світової війни) могли обійтись без нього.

Тим часом, на українських землях, після Першої світової війни була розруха. Для багатьох у післявоєнні роки харчовий раціон складався з борошна та хліба. Найбідніші використовували борошно для приготування перших страв, розводивши його в окропі, додаючи ще якісь доступні овочі. Найбільше скоротилися споживання м’яса та молока.

Окрім того зміни у культурі харчування спричинив політичний аспект. Саме у ці роки держава неодноразово встановлювала харчові обмеження та норми. Фактично диктувала кому, скільки та коли їсти. А з вирощених продуктів селянам лишали лише прожитковий мінімум, решта вилучалася. Безумовно це позначилося на щоденному раціоні.

Також відомо, що з встановленням радянської влади розпочався процес виселення заможних містян та панів з їх маєтків. Тож побутові умови змінили акценти та пріоритети у домашній кулінарії. Відсутність окремого приміщення й устаткування для приготування їжі призвело до поширення страв, які готуються нашвидкуруч та не вимагають довгої термічної обробки. Зокрема культовою річчю цього часу стає примус – пристрій для розігрівання їжі.

В 40-ві різні народи світу потрапили з головою в жах Другої світової війни. Тож тенденції харчування тих часів пов‘язані переважно з браком продовольчих товарів та голодом. Проте навіть в таких кризових ситуаціях людство впроваджує оригінальні інновації. Однією з таких був рамен швидкого приготування (знайомий нам як локшина миттєвого приготування), яку винайшов японець Момофуку Андо. На розробку продукту пішло більш ніж 10 років, і в 1958-му він з’явився на полицях магазинів. І хоч спочатку порція такого продукту коштувала трохи більше, ніж тарілка свіжого супу в раменній, люди були готові платити за зручність та швидкість. Протягом кількох років, рамен швидкого приготування став частиною раціону більшості японських сімей. А на сьогоднішній день продано більш ніж 20 мільярдів порцій такої локшини лише марки Момофуку, не враховуючи численних послідовників по всьому світу, які швидко скопіювали ідею та формат. В середньому за рік людство споживає 100 мільярдів порцій локшини швидкого приготування.

Кінець XX століття

В 70-ті роки американка Еліс Уотерс відновила стиль приготування їжі з натуральними, сезонними інгредієнтами – майже забуту концепцію через бум упакованих напівфабрикатів. Щоб залишатися вірною своїй ідеології, вона розшукувала органічні ферми, де вирощувала свіжу салатну зелень та овочі. Її пристрасть і повага до їжі привернули до себе молодих шеф-кухарів, які під її опікою принесуть нову Каліфорнійську кухню до решти країни. Водночас, західна півкуля відкрила для себе принади французької та італійської гастрономії, мільйони господинь почали готувати пасту, яйця бенедикт на сніданок та кіш-лорени у всіх можливих варіаціях. З’явилось безліч страв з ківі, коктейль з креветок, шоколадні трюфелі, та стрімко зростала популярність суші.

В 90-х у США домогосподарки готували тірамісу та стейки, заклади експериментували з вегетаріанськими бургерами, люди масово почали займатися аеробікою, і вперше з’явилося щось схоже на healthy fast food та, нібито, корисні та легкі напівфабрикати. Під наглядом особистих тренерів люди намотували кілометри на бігових доріжках, крутили педалі на велотренажерах під час перегляду телевізора і піднімалися сотнями сходинок, так, що можна було б дійти до Місяця.

Уже тоді в Америці зародився тренд здорового способу життя, зумовлений бажанням скинути зайву вагу, а виробники знайшли способи зробити все знежиреним.

В пострадянських країнах, як знаємо, не було таких тенденцій, а якщо вони й були, то саме через брак їжі, а не через увагу до сантиметрів на талії. Це був, звісно, не голод, але достатньо скрутні часи, коли тижневий раціон родини міг складатися з макаронів та цукру або ж з пачки локшини швидкого приготування, яку іноді примудрялися ділити на кількох людей.

Початок XXI століття

На початку 2000-их з’явилась концепція comfort food – ностальгічної їжі з дитинства. На столи повернулися макарони з сиром, піца, м’ясні рулети та курячі пироги. А через 5 років глобального поширення набула мережа Starbucks, яка перетворила ранкову чашку капучіно на необхідність. Та незабаром повернувся тренд здорового харчування та свідомого підходу до свого раціону. Саме в середині 2000-их в Америці відбувся бум корисної та органічної їжі, який зовсім нещодавно перетнув океан та дістався України. А тоді рік за роком нас і почали захоплювати нові харчові тренди: безглютенова дієта, відмова від тваринних жирів, епоха хумусу та фалафелю, салатів з кіноа та булгуром, напоїв з матчі та страв з авокадо, обсяг споживання якого, до речі, за останні роки зріс утричі.

Останнім трендом, який набуває популярності, є вулична здорова їжа. Street Food це давно вже не пиріжки-слойки з кіоску.

Важливою потребою сучасного жителя міста, який має пришвидшений темп життя, є швидка, але водночас натуральна їжа. Тому широкої популярності набув формат To Go (З собою). Адже зручна упаковка дає змогу їсти будь-де, і на такий обід ви не витратите жодної зайвої хвилини. Корисна вулична їжа – це довгостроковий тренд, який має чимало послідовників.

Сьогодні ми живемо в прекрасний час, коли на нас не тиснуть скрутні зовнішні обставини такі, як війни та голод. Завдяки цьому сучасна людина має змогу стати більш обізнаною в питаннях харчування та свідомо підходити до вибору свого раціону. А слідувати трендам, чи ні – це вибір кожного, і щастя в тому, що ця свобода вибору у нас є.